Originally published at ELECTRIC «про життя». You can comment here or there.
В Україні маємо цікаву модель суспільства. Вона була завжди. І ніщо її наразі не може викоренити. Є пани, а є діди. Тільки от ці пани і діди є в кожному прошарку. Від супер багачів, до бомжів. В кожній групі є верхівка, а є низи. Така собі ієрархія, в якій кожен сегмент вилазить з шкіри щоб перелізти в інший, вищий клан. А як тільки вони це здобувають, одразу забувають про своє минуле і починають зневажати колишні племена. Потрібно пам’ятати своє коріння або в ньому жити, де будуть свої потреби і задоволення.
Ми не звикли допомагати. А як щось робимо, прагнемо отримати зиск, користь. Звісно, що є винятки. Справжні друзі, наприклад, завжди підтримують одне одного, незважаючи на жодні умовності і поділи. Але чому ж люди не можуть бути всі дружніми? Мати спільні інтереси, цілі? Бо українці звикли до моделі, де всі керують і ніхто не робить. І це при тому, що українці вміють працювати і здатні зробити унікальні речі. Але...
Якийсь парадокс, загадка, з одного боку, а з іншого, якщо заглибитись в давню історію і спостерігати за нею до сьогодні, побачимо, що наша кров це грандіозний коктейль з великої кількості народів. І всі ці гени - це суцільний конфлікт інтересів.
Так і живемо у суспільстві в якому завжди панує зверхність і ворожнеча. Де політика, релігія, національні ідеї, історія, минуле і теперішнє, все переплітається і заважає творити прості речі. Ці речі робити легко але важко прийти до розуміння того, що їх потрібно робити щоб жити, а не виживати...
Реклама в блозі: Ви тільки погляньте як в нашому світі легко купить 2ндфл - це довідка про доходи. Заробляй мільйони, вказуй копійки
. Хоча вони більше розраховані на те, щоб люди, котір ніде не працюють змогли взяти кредит.





